МІСТРАЛЬ (MISTRAL) ФРЕДЕРІК

МІСТРА́ЛЬ (Mistral) Фредерік

• МІСТРАЛЬ (Mistral) Фредерік

(8.ІХ 1830, с. Майян, деп. Буш-дю-Рон — 25.III 1914, там же)

- провансальський поет. Закін. 1852 ун-т в Ексі. Як поет М. сформувався під впливом нар. пісень Провансу і середньовіч. поезії трубадурів. Дебютував поезіями в альм. "Провансальці" (1852). Разом з поетом Ж. Руманілем 1854 засн. т-во фелібрів (виступали за відродження й розвиток нац. Прованс. культури й л-ри), згодом став його незмінним керівником. У найвідомішому творі М. — поемі "Мірейо" (1859, укр. перекл. М. Литвинця) автор ідеалізує старовину, патріарх. побут; поема, за висловом М. Драгоманова, перейнята релігійністю і воднораз співчуттям до сел. життя. Тематично близька до неї і "Поема про Рону" (1897). М. належать істор.-етногр. поема "Календау" (1867), збірки балад, сонетів, послань і вірш. казок "Золоті острови" (1876, доп. вид. 1899) і "Збір олив" (1912), істор. драма "Королева Жано" (1890); збірки "Спогади й оповідання" (укр. перекл. Г. Чикаленка), "Промови й висловлювання" (обидві — 1906), "Родовід" (1910). Уклав Прованс.-франц. словник "Скарбниця фелібрижу" (т. 1 — 2, 1879 — 87). За мотивами поеми "Мірейо" Ш. Ф. Гуно написав оперу "Мірейль" (1863). Лауреат Нобел. премії (1904).

♦ Тв.: Укр. перекл. — Спогади й оповідання. К., 1922; Мірейо. К., 1980;

[Вірші]. В кн.: Поезія'79, в. 3. К., 1979; Рос. перекл. — Мирей. М., 1977.

■ Літ.: Драгоманов М. Новокельтское и провансальское движение во Франции. "Вестник Европы", 1875, № 8 — 9; Шишмарев В. Фредери Мистраль. В кн.: Шишмарев В. История итальянской литературы и итальянского языка. Л., 1972; Литвинець М. Речник провансальського відродження. В кн.: Містраль Ф. Мірейо. К., 1980.

М. І. Литвинець.