БОЛЬШАКО́В Леонід Наумович
• БОЛЬШАКОВ Леонід Наумович
(1.I 1924, Сновськ, тепер м. Щорс Черніг. обл.)
- рос. рад. письменник, літературознавець, канд. філол. наук з 1969. Член КПРС з 1944. Закінчив 1954 Орський пед. ін-т. Автор книг про декабристів, Л. Толстого, Т. Шевченка, О. Фадєєва, М. Островського, творів для дітей. Відомі книги Б. про перебування Т. Шевченка на засланні та в Астрахані, Новгороді й Москві, про зацікавленість В. І. Леніна творчістю укр. поета ("Слідами оренбурзької зими", 1968; "Глави з життя", 1974; "Шлях „Кобзаря"", 1978, у співавт.). За книги "Літа невольничі" (1971), "Їхав поет із заслання" (1977), "Добро найкращеє на світі..." та "Вождь і поет" (1981) удостоєний премії ім. П. Г. Тичини "Чуття єдиної родини" (1982). Ініціатор і організатор щорічного свята "Шевченківський березень Оренбуржя" (з 1977). За його ініціативою створені музеї Т. Г. Шевченка в Орську та Оренбурзі.
♦ Тв.: Нет ничего дороже. Х., 1979; Сенатор от штата Сорочинск. М., 1981; Укр. перекл. — Іду до джерела. К., 1979; Шляхами великої долі. К., 1984; Пошук заповітного. К., 1985.
■ Літ.: Сидоренко О. Невідомі штрихи історії. "Україна", 1988, № 10.
Ф. К. Сарана.
Смотреть больше слов в «Українській літературній енциклопедії»