АНГЛІЙСЬКА МОВА

англі́йська мова

• англійська мова

Належить до зх. підгрупи германських мов індоєвроп. сім'ї. А. м. говорять у Великобританії, США, Австралії, Новій Зеландії, Ірландії, Канаді тощо. Одна з офіц. і робочих мов ООН. А. м. веде початок з племінних мов давніх германців (англів, саксів і ютів), які протягом 5 — 6 ст. завоювали Британію, де жили кельтські племена (брити й гели). Давньоангл. період історії А. м. охоплює 7 — 11 ст. З прийняттям християнства (6 ст.) А. м. зазнала впливу лат. мови, а в 8 — 11 ст. внаслідок завоювання Британських о-вів скандінавами — скандінавських мов (можливо, це сприяло змінам у її граматичній будові). Після завоювання 1066 Англії норманнами в країні майже три століття панувала двомовність: мовою королів. двору, парламенту, суду, школи була франц. мова, англійська існувала як мова народу (соціальних низів) у вигляді тер. діалектів — північного, південного й центрального. До 14 ст. А. м. витіснила з ужитку французьку, запозичивши з неї велику кількість лексичних і словотворчих елементів. У 15 ст. на основі діалекту Лондона почала формуватися нац. літ. А. м. Середньоангл. період (12 — 15 ст.) характеризується великими змінами в звуковій системі, редукцією флексій, спрощенням морфологічної будови слова, швидким поповненням лексичного складу. Поширенню нац. мовних норм сприяло запровадження книгодрукування і розвиток худож. л-ри (твори Дж. Чосера та ін.). Усталився правопис, у якому закріпилася розбіжність між вимовою й написанням слів.

У новоанглійський період (з 16 ст.) А. м. стала в основному аналітичною. Великий внесок у формування національної літзратурної А. м. зробили В. Шекспір, Дж. Мільтон, Е. Спенсер та ін. На тер. Великобританії в А. м. розрізняють ряд діалектів. Колоніальна експансія Англії в 17 — 19 ст. зумовила поширення А. м. за межами Британських островів. В ін. країнах з часом виробилися її місцеві різновиди. Серед нац. варіантів А. м. у 20 ст. набув великого значення і впливу американський. У ньому розрізняють кілька діалектів, з них середньозахідний ліг у основу літ. норми англ. мови США. У деяких країнах — кол. колоніях Великобританії — А. м. зберігає значення як одна з офіц. мов або як мова-посередник у зносинах з ін. країнами світу. Алфавіт А. м. — на лат. графічній основі. На Україні значний внесок у дослідження А. м. зробили М. Я. Калинович, Г. Г. Почепцов, Н. М. Раєвська, Е. Ф. Скороходько, О. М. Старикова та ін.

■ Літ.: Бровченко Т. О., Бант 1. Н. Фонетика англійської мови. К., 1964; Раєвська Н. М. Теоретична граматика сучасної англійської мови. К., 1976; Раєвська Н. М. Лексикологія англійської мови. К.,1979; Варианты полинациональных литературных языков. К., 1981; Українсько-англійський словник. К., 1982; Англо-український словник. К., 1984.

Ю. О. Жлуктенко.