АВТОБІОГРАФІЯ

автобіогра́фія

• автобіографія

(від грец. αυτός — сам, βίος — життя і αυτός βίος γράφω — пишу)

- літ. жанр; твір, темою якого є життя самого автора. А. відрізняється від таких літ. форм, як щоденник і мемуари — в останніх більше уваги приділяється спогадам про людей, з якими письменник зустрічався, подіям, свідком яких він був. Крім того, в А. чіткіше простежується прагнення узагальнити події і факти власного життя та підпорядкувати їх певній авторській концепції, надавши творові ідейно-худож. цілісності. А. видатних письменників — важливе джерело відомостей про них і про духовне життя суспільства певної доби. Т. Шевченко з повним правом відзначав в А.: "Історія мого життя — частина історії моєї батьківщини". Класичними зразками жанру А. є "Записки про галльську війну" Цезаря, "Сповідь" Ж. Ж. Руссо, "Минуле і думи" О. Герцена, "Дитинство", "Отроцтво", "Юність" Л. Толстого, "Дитинство", "В людях", "Мої університети" М. Горького та ін. Наук. цінність мають А. укр. письменників — І. Нечуя-Левицького, І. Франка, В. Стефаника, В. Самійленка, О. Кобилянської та ін. Якщо в автобіогр. творі письменник дотримується принципів худож. типізації, твір переростає в автобіогр. повість або роман ("Сімейна хроніка" С. Аксакова, "Зачарована Десна" О. Довженка). Автобіографічністю позначені повісті Т. Шевченка, деякі оповідання А. Тесленка, "Мандрівка в молодість" М. Рильського, "Уманські спогади" М. Бажана та ін. Див. також Біографія.

■ Літ.: Советские писатели. Автобиографии, т. 1 — 4. М., 1959 — 72.

Ф. Д. Пустова.