• КУПАЛА Янка
[справж. — Луцевич Іван Домінікович; 25.VI (7.VII) 1882, с. В'язинка, тепер Молодечненського р-ну Мін. обл. — 28.VI 1942, Москва; 1962 прах перевезено до Мінська]
- білорус. поет, один з основоположників нової білорус. л-ри, нар. поет БРСР з 1925, академік АН БРСР з 1928 та УРСР з 1929. Нар. у сім'ї селянина-орендаря. Закін. 1898 двокласне нар. уч-ще в с. Бєлоруч'ї побл. Мінська. У 1909 — 13 навч. на загальноосв. курсах у Петербурзі, з 1915 — в Моск. міському нар. ун-ті ім. А. Л. Шанявського (Москва). З 1905 працював домашнім учителем, писарем у слідчого, чорноробом на винокурних заводах, у 1914 — 15 — ред. газ. "Наша нива" (Вільно). У 1919 — 41 жив і працював у Мінську. Починав писати польс. мовою. Дебютував поет. зб. "Жалійка" (1908), гол. мотив якої — безпросвітне життя білорус. селянина в умовах соціального і нац. гніту. Наступна зб. поезій "Гусляр" (1910), драм. поеми "Одвічна пісня" (1908) й "Сон на кургані" (1912) свідчили про творче зростання поета, якого наснажували багатовікова історія білорус. народу, його культура, фольклор. Дар лірика, романтика, сатирика, глибокого знавця психології людини, майстра неповторних характерів розкривається у драматургії (п'єси "Павлинка", 1912; "Зруйноване гніздо", "Приймаки", обидві — 1913). К. досяг поет. досконалості в передаванні найтонших нюансів людської душі, нар. мудрості (зб. "Вона і я", 1913).
Історичній долі білоруського народу присвятив збірки "Спадщина" (1922) та "Безіменне" (1925). В 30-і pp. К. стає одним із провідних майстрів сучас. поезії: збірки "Пісня будівництву" (1936); "Від серця" (1940; Державна премія СРСР, 1941); "Білоруським партизанам" (1942); поеми "Над рікою Оресою" (1933); "Місто Борисів" (1934) та ін. Багато його віршів, покладених на музику, стали популярними піснями. 1986 вийшов енциклопедичний довідник "Янка Купала". 1965 встановлено Держ. премію Білорусі імені Янки Купали за видатні твори л-ри, мист-ва і виконавчу майстерність. У Мінську 1945 відкрито літ. музей Янки Купали.
Перекладав твори О. Пушкіна, М. Некрасова, О. Кольцова, І. Крилова, А. Міцкевича, В. Сирокомлі, М. Конопніцької, В. Броневського та ін. поетів. У його перекладі вийшло "Слово о полку Ігоревім" (прозою 1918; у віршах 1921). К. добре знав історію укр. народу, його фольклор і л-ру. В 1928, 1932, 1935, 1938, 1939 бував в Україні. Написав вірш "Україна" (1935). На основі укр. та білорус. фольклору створив поему "Бондарівна" (1913). Т. Шевченкові присвятив дві однойм. поезії "Пам'яті Т. Шевченка" (обидві — 1909), поему "Тарасова доля" (1939), ст. "Великий Кобзар українського народу" (1938). К. був першим перекладачем творів Т. Шевченка білорус. мовою, 1905 — 07 переклав поезії "Думка" ("Нащо мені чорні брови") та "Гоголю" (опубл. у його зб. "Жалійка", 1908). Йому належать також переклади Шевченкових поем "Сон", "Катерина", "Іван Підкова", "Тарасова ніч", "Гайдамаки", "Кавказ", балади "Тополя", "Причинна", вірші "Минають дні, минають ночі", "На вічну пам'ять Котляревському", "Вітер з гаєм розмовляє", "Перебендя", "До Основ'яненка", "На незабудь Штернбергові" та ін., що увійшли до першого вид. "Кобзаря" білорус. мовою, 1939, яке К. редагував разом з Я. Коласом. Брав участь у підготовці зб. "Письменники народів СРСР — Шевченкові" (1938). П'єси К. йшли на укр. сцені, зокрема "Павлинка" — у Київ. укр. драм. театрі ім. І. Франка, "Зруйноване гніздо" — у Львів. укр. драм. театрі ім. М. Заньковецької. К. присвятили свої вірші М. Рильський ("Лист до Янки Купали", "Янкові Купалі", "Янка Купала", "Пам'ятник Я. Купалі"), Т. Масенко, С. Крижанівський, Б. Степанюк, О. Ющенко, Л. Забашта, В. Лучук. Ряд творів К. переклали С. Пилипенко, А. Панів, П. Тичина, М. Рильський, В. Свідзінський, М. Бажан, В. Сосюра, М. Терещенко, А. Малишко, І. Муратов, С. Крижанівський, Т. Масенко, М. Нагнибіда, Д. Білоус, Г. Кочур, Д. Павличко, Р. Лубківський. Про творчість К., його зв'язки з укр. культурою писали П. Тичина, М. Рильський, Д. Павличко, Б. Чайковський, П. Охріменко, В. Рагойша і Т. Кобржицька.
Тв.: Збор твораў, т. 1 — 7. Мінск, 1972 — 76; Укр. перекл. — Над рікою Оресою. К., 1936; Вибрані твори. К. — Х., 1937; Вибране. К., 1947; Вибрані твори. К., 1953; Лірика. К., 1967; Вибране. К., 1982;
[Твори]. В кн.: Сузір'я, в. 29. К., 1990; Рос. перекл. — Гусляр. М., 1972; Собрание сочинений т. 1 — 3. М., 1982; Избранное. М., 1985.
Літ.: Рильський М. Янка Купала. "Дніпро", 1947, № 6; Мозольков Є. Янка Купала. К., 1952; Рильський М. Поет-рицар. В кн.: Рильський М. Твори, т. 9. К., 1962; Чайковський Б. Незабутня сторінка дружби. К., 1971; Ахрыменка П. Летапіс братэрства. Мінск, 1973; Кабржыцкая Т. В., Рагойша В. П. Карані дружбы. Мінск, 1976; Павличко Д. Сонети Янки Купали. "Ранок", 1982, № 7; Лубківський Р. Соловей Білорусії. "Радянська Україна", 1982. 7 липня; Чабаненко В. Щира дружба, плідна співпраця. "Літературна Україна", 1982, 8 липня; Янка Купала та Якуб Колас і Україна. Суми, 1982; Тичина' П. Янка Купала. В кн.: Тичина П. Зібрання творів, т. 9. К., 1987; Драй-Хмара М. Янка Купала. В кн.: Драй-Хмара М. Вибране. К., 1989.
P. M. Лубківський.
Смотреть больше слов в «Українській літературній енциклопедії»
Купала Янка (псевдоним; настоящее имя и фамилия Иван Доминикович Луцевич) [25.6(7.7).1882, Вязынка, ныне Молодечненского района Минской области, ≈ 28.6... смотреть
(псевд.; наст. имя — Иван Доминикович Луцевич; 25.VI.(7.VII).1882, Вязынка Вилейского у., ныне Молодечен. р-на Минск. обл. — 28.VI.1942, Москва) — белорус. поэт, публицист, переводчик, лит. критик. Ок. нар. ун-т А. Л. Шанявского в Москве (1915). Акад. АН БССР (1928) и АН УССР (1929). В дорев. период был сотрудником и ред. в белорус. изд-вах. К. принадлежат помимо оригинальных поэтич. произведений переводы на белорус. яз. А. С. Пушкина, И. А. Крылова, Н. А. Некрасова, А. Мицкевича, Т. Г. Шевченко и др.<p class="text10k">Обратившись к С., К. первоначально сделал его прозаич. перевод, опубл. в 1919. Это был первый лит. перевод памятника на белорус.</p><p><span class="page">117</span></p><p class="text10">яз., осуществл. в сов. эпоху. О высоком качестве перевода К. в целом можно судить уже по начальным строкам, в которых улавливается древняя ритмич. размеренность, эпич. неторопливость речи: «Ці не лепей было б, каб нам, брацця, пачаць страдаўныимі словы тужліву аповесць аб паходзе Ігаравым, Ігара Святаслаўліча? Дый пачаціся песні той сягачасным ладам, а не скаладам Боянавым. Боян бо чарадзейны, калі каму песню хацеў утварыці, то расцякаўся мысляй па дзераву, воўкам шерым па полі, арлом сізым пад воблакі». Стремясь сохранить подлинный текст в наибольшей целостности, К. тем не менее отказался от буквального следования за оригиналом и искал свежие выразит. средства в родной речи, отсюда у него: тужліву аповесць, чарадзійныя пальцы, славу галосілі, дзеці нячысцікавы, гартоўнымі шаблямі, на сваю мілую пяшоту и т. п.</p><p class="text10k">Видя большие поэтич. достоинства С., К. переложил его в стихотв. форме: это переложение было опубликовано в 1921. Оно текстуально в значит. мере отличается от прозаич. перевода. Начало памятника звучит теперь так: «Ці не добра было бы нам, брацці, / Старадаўнымі словы пачаці / Сказ аб Ігара трудным паходзе, / Святаславіча князя прыгодзе? / А пачацца сягачасным ладам / Песні той, — не Баянавым складам! / Бо Баян чарадзейны, як песняй, / Захацеў каму пеці пачэсне, / Расцякаўся ён мысляй па дзераву, / Шерым воўкам па полі-пасеву, / Сізакрылым арлом пад аблокі, — / Так захопліваў свет ён далёкі!».</p><p class="text10k">Бесспорной удачей К. является его перевод той части С., в которой повествуется о событиях в Зап. Руси, в частности о борьбе Всеслава Полоцкого со своими противниками. Эта часть С. передана стихами, призванными изобразить стремительность передвижений Всеслава: «Ў сёмы Траянавы век / Уздумаў Усяслаў варажыць / Аб мілай дзяўчыне сабе, / Што з славай яго заручыць. / Пусціўшыся ў хітрыкі, ён / На бороздага ўсеўся каня / І скочыў, памчаўся чым свет / Да Кіева-грода, да дня».</p><p class="text10k">Классич. по худ. мастерству является перевод <i>Плача Ярославны</i>, выполн. в стиле белорус. нар. песен жалобно-лирич. характера: «Пяюць дзіды на Дунаі, / А ў Пуціўлі Яраслаўна / Безуцешнаю зязюляй / Наракае раным-рана: / „Паляту я ўдаль зязюляй / Па Дунаю за дубровы, / Памачу ў рацэ Каяле / Рукавок я свой бабровы“». Эту часть С. К. перевел независимо от уже известных к тому времени переводов <i>В. А. Жуковского</i>, <i>М. А. Максимовича</i>, <i>Н. В. Гербеля</i>, Шевченко, <i>А. Н. Майкова</i> и др., для К. важнее было не подражание готовым образцам, а собств. истолкование в нац. формах белорус. фольклора пришедшей из глубины веков песни-укора, песни-надежды.</p><p class="text10k">Прозаич. перевод и стихотв. переложение К. впервые получили высокую оценку Е. Ф. Карского, к которому поэт обращался с просьбой высказать мнение о качестве переводов. Перевод К. был предметом анализа во мн. работах исследователей: <i>М. Г. Булахова</i>, Э. С. Гуревич, М. Р. Ларчанки, <i>Ю. С. Пширкова</i>, <i>Н. М. Гринчика</i>, Л. Я. Зарембы и др., каждый из которых вносил дополнит. штрихи в оценку перевода К. Так, Гринчик отметил, что К., стремясь к завершенности структурных форм, графически выделил цитаты с запевами Бояна, напоминающими древние песни. Благодаря этому переводчик достигал определенной стабилизации дактилич. и гипердактилич. клаузулы (Да пытання... С. 124—125). Обстоятельно анализируя ритмику переложения</p><p><span class="page">118</span></p><p class="text10">К. в процессе перевода, Гринчик отметил, что он творчески «развивал полиритмию начальных форм свободного стиха, углублял понимание тонического построения речи, вследствие чего в наиболее напряженных, экспрессивных частях перевода ведущей становится форма трехударного (реже двухударного) нерифмованного свободного стиха» (С. 124). Гринчик определил примерные схемы-модели, которыми пользовался переводчик, модифицируя древний текст, и показал, «насколько купаловский перевод соответствует ритмологическим особенностям самого оригинала, насколько он органически связан вместе с этим с традициями народного верлибра» (С. 125). Пширков останавливает внимание на точности перевода К. и его стремлении соотнести С. с современностью: «...поэт воспринимал события далекого прошлого через многовековые страдания народа, ...горе и мучение предков видел через несчастье современников» («Слова аб палку Ігаравым»... С. 110).</p><p class="text10k">Все исследователи отмечают огромное значение переводов К. для развития совр. ему белорус. лит-ры.</p><p class="text10k">Перевод и переложения К. многократно переиздавались как в собр. соч. поэта, так и отд. книгами.</p><p class="text8kot"><i>Соч.</i>: Аповесць аб паходзе Ягоравым, Ягора Святаслаўлева, ўнука Алегава (прозаич. пер.) // Беларусь. 1919. № 7—9, 11 (то же: Слова аб палку Ігаравым. Минск, 1938. С. 37—50; Слова аб палку Ігаравым. Минск, 1952. С. 15—28; Збор твораў: У 6 т. Минск, 1954. Т. 5. С. 187—197; Збор твораў: У 6 т. Минск, 1962. Т. 5. С. 254—266; Збор твораў: У 7 т. Минск, 1974. Т. 5. С. 235—247); Песьня аб паходзе Ігара: («Слово о пълку Игорев<font class="old">ѣ</font>») (поэтич. пер.) // Вольны сьцяг (Минск). 1921. № 5 (7). С. 1—4; № 6 (8). С. 1—5 (то же: Збор твораў: У 6 т. Минск, 1928. Т. 4. С. 151—182; Выбраныя творы. Минск, 1935. Т. 2. С. 211—239; Слова аб палку Ігаравым. Минск, 1938. С. 51—83; Слова аб палку Ігаравым. Минск, 1952. С. 29—58; Збор твораў: У 6 т. Минск, 1954. Т. 5. С. 162—186; Збор твораў: У 6 т. Минск, 1962. Т. 5. С. 267—297; Збор твораў: У 7 т. Минск, 1974. Т. 5. С. 248—280; Слово о полку Игореве (на укр., рус., белорус. яз.). Киев, 1982. С. 73—108; Слова аб палку Ігаравым / Переклад на белоруску мову Янкі Купалы. Минск, 1984; Слова пра паход Ігаравы. Минск, 1986. С. 101—128).</p><p class="text8k"><i>Лит.: Карский Е. Ф.</i> Белоруссы. Пг., 1922. Т. 3, ч. 3. С. 277—278; <i>Перетц В. Н.</i> К изучению «Слова о полку Игореве» // ИОРЯС. 1924. Т. 28. С. 177—178; <i>Еремин И. П.</i> «Слово о полку Игореве» в русской, украинской и белорусской поэзии // Учен. зап. ЛГУ. № 90. Л., 1948. Сер. филол. наук. Вып. 13. С. 58; <i>Булахов М. Г.</i> 1) «Слово о полку Игореве» в переводе Янки Купалы // Сов. Белоруссия. 1952. 21 июня; 2) Янка Купала — перакладчык «Слова аб палку Ігаравым» // Янка Купала: Зборнік матэрыялаў аб жыцці і дзейнасці паэта. Минск, 1955. С. 182—206; <i>Палітыка Д.</i> Янка Купала — перакладчык «Слова аб палку Ігаравым» // Полымя (Минск). 1954. № 6. С. 111—116; <i>Гурэвіч Э. С.</i> «Слова аб палку Ігаравым» у перакладзе Янкі Купалы: Вопыт тексталагічнага аналізу // Беларус. літ-ра.: Даследаванні і публикацыі. Минск, 1961. Т. 4. С. 222—245; <i>Ларчанка М. Р.</i> 1) Славянская супольнасць. Минск, 1963. С. 194—200; 2) «Слова аб палку Ігаравым» і беларуская література // Беларус. літ-ра і літературазнаўства. Минск, 1976. Вып. 4. С. 130—133; <i>Майхровіч С. К.</i> «Слово аб палку Ігаравым». Минск, 1968. С. 184—197; <i>Пширкоў П. С.</i> «Слова аб палку Ігаравым» у перакладзе Янкі Купалы // Там же. С. 102—111; <i>Грынчик М. М.</i> Да пытання аб рытмичным ладзе купалаўскага перакладу «Слова аб палку Ігаравым» // Там же. С. 118—126; <i>Зарэмба Л.</i> Я. Купала і М. Гарэцкі — перакладчыкі «Слова...» // Полымя (Минск). 1985. № 4. С. 207—214; <i>Чамярыцкі В.</i> Неуміручая песня старажытнай Русі // Слова пра паход Ігаравы. Минск, 1986. С. 5—16.</p><p class="text8k">КЛЭ; <i>Булахов</i>. Энциклопедия.</p><p class="podpis">М. Г. Булахов</p>... смотреть
(наст. имя и фам. Иван Доминикович Луцевич; 1882–1942) – белорус. поэт. Нар. поэт Белоруссии (1925), акад. АН Белоруссии (1928) и АН Украины (1929). Ро... смотреть
КУПА́ЛА Янка (наст. имя и фам. Иван Доминикович Луцевич) (18821942), народный поэт БССР (1925). Сб. стихов «Жалейка» (1908), «Дорогой жизни» (1913), «... смотреть
КУПАЛА Янка (наст. имя и фам. Иван Доминикович Луцевич) (1882-1942) - белорусский поэт, народный поэт Белоруссии (1925), академик АН Белоруссии (1928) и АН Украины (1929). Сборник стихов "Жалейка" (1908), "Гусляр" (1910), "Дорогой жизни" (1913), поэмы "Извечная песня" (1908), "Сон на кургане" (1910), "Могила льва" (1913), драма "Разоренное гнездо" (1913) - о тяжкой доле народа. Пьеса "Здешние" (1924) - утвержденае белорусского национального самосознания, самобытности национальной культуры и языка. В поэме "Над рекой Оресой" (1933), сборнике "Белоруссии орденоносной" (1937) жизнь изображается в духе советского официоза. Государственная премия СССР (1941).<br>... смотреть
(псевдонім Луцевича Івана Домініковича)1882-1942, білоруський поет і драматург; збірки поезій Дорогою життя, поеми Сон на кургані, Могила лева, п'єса П... смотреть
КУПАЛА Янка (наст . имя и фам. Иван Доминикович Луцевич) (1882-1942), белорусский поэт, народный поэт Белоруссии (1925), академик АН Белоруссии (1928) и АН Украины (1929). Сборник стихов "Жалейка" (1908), "Гусляр" (1910), "Дорогой жизни" (1913), поэмы "Извечная песня" (1908), "Сон на кургане" (1910), "Могила льва" (1913), драма "Разоренное гнездо" (1913) - о тяжкой доле народа. Пьеса "Здешние" (1924) - утвержденае белорусского национального самосознания, самобытности национальной культуры и языка. В поэме "Над рекой Оресой" (1933), сборнике "Белоруссии орденоносной" (1937) жизнь изображается в духе советского официоза. Государственная премия СССР (1941).... смотреть
КУПАЛА Янка (наст. имя и фам. Иван Доминикович Луцевич) (1882-1942), белорусский поэт, народный поэт Белоруссии (1925), академик АН Белоруссии (1928) и АН Украины (1929). Сборник стихов "Жалейка" (1908), "Гусляр" (1910), "Дорогой жизни" (1913), поэмы "Извечная песня" (1908), "Сон на кургане" (1910), "Могила льва" (1913), драма "Разоренное гнездо" (1913) - о тяжкой доле народа. Пьеса "Здешние" (1924) - утвержденае белорусского национального самосознания, самобытности национальной культуры и языка. В поэме "Над рекой Оресой" (1933), сборнике "Белоруссии орденоносной" (1937) жизнь изображается в духе советского официоза. Государственная премия СССР (1941).... смотреть