АНДРУ́ЗЬКИЙ Георгій (Юрій) Львович
• АНДРУЗЬКИЙ Георгій (Юрій) Львович
[26. V (7. VI) 1827, с. Вечірки, тепер Пирятинського р-ну Полтав. обл. — після 1864] — укр. поет і публіцист, громад. діяч. Нар. в сім'ї дрібного поміщика. У 1845 — 47 навчався в Київ. ун-ті. Був членом Кирило-Мефодіївського товариства, належав до його революційно-демократич. крила. Знайомство з Т. Шевченком (1846) стимулювало його громад. й літ. працю. Автор поетичних творів соціального змісту, сповнених публіцистич. пафосу: "Україні", "Чи ж то в панів спина болить?", "Була колись годинонька", "Не плачте, ріднесенька мамо", "Козак плаче й сам не знає..." та ін., які схвально оцінив Т. Шевченко. При арешті 1847 у А. відібрано власні вірші революц. спрямування і рукописні публіцист. твори "Ідеал держави" та "Проект досягнення можливого ступеня рівності і свободи (переважно у слов'янських землях)", в яких А. висловлював антикріпосницькі ідеї, обстоював станову рівність, респ. спосіб правління. Заслання відбував у Казані, а з 1848 — у Петрозаводську. В 1850 за написання антиуряд. статті "Конституція республіки" А. було ув'язнено в Соловецькому монастирі. В 1858 йому дозволено повернутися на Україну, де перебував під наглядом поліції до 1864. Дальша доля А. невідома. Можливо, йому належить вірш "Пустынник", опублікований за підписом "Андрузький" у "Полтавских епархиальных ведомостях" (1863, № 12).
■ Літ.: Кузьміна З. М. Шевченко і Андрузький. В кн.: Збірник праць п'ятої наукової Шевченківської конференції. К., 1957; Фруменков Г. Г. Узники Соловецкого монастыря. Архангельск, 1979; Сергієнко Г. Я. Т. Г. Шевченко і Кирило-Мефодіївське товариство. К., 1983.
П. П. Ротач.
Смотреть больше слов в «Українській літературній енциклопедії»