АНДРО́НИКОВ (Андроникашвілі) Іраклій Луарсабович
• АНДРОНИКОВ (Андроникашвілі) Іраклій Луарсабович
[15 (28). IX 1908, Петербург]
- рос. рад. письменник, літературознавець, нар. арт. СРСР з 1982, доктор філол. наук з 1956. Член КПРС з 1949. Закінчив 1930 Ленінгр. ун-т. Учасник Великої Вітчизн. війни. Осн. літературознавчі книги — "Життя Лермонтова" (1939), "Оповідання літературознавця" (1949), "Тагільська знахідка" (1956) та ін. Виступає з усними оповіданнями про видатних письменників, артистів та ін. У ст. "Поезія Довженка" (1958) писав про новаторство укр. кінодраматурга й кінорежисера. В нарисах "Зошит Василя Завелейського" (1968), "Зачарований вірш" (1963), "Втрачені записки" (1970) є цікаві літ.-краєзнавчі матеріали, пов'язані з Україною, зокрема з Києвом. Стаття "Хранителі правди" (1970) містить відомості про документ, матеріали письменників, що зберігаються в держ. архівах Москви і Ленінграда, зокрема про особисті фонди О. Довженка й С. Кравчинського. Лауреат Держ. премії СРСР (1967), Ленінської премії (1976).
♦ Тв.: Собрание сочинений, т. 1 — 3, М., 1980 — 81.
С. А. Кривошапова.
Смотреть больше слов в «Українській літературній енциклопедії»