АНДРИЧ (АНДРИЋ) ІВО

А́НДРИЧ (Андрић) Іво

АНДРИЧ (Андрић) Іво

(Іван; 9.Х 1892, с. Долац біля Травника, Боснія — 13.III 1975, Белград)

- серб. письменник, громад. діяч, член Серб. академії наук і мистецтв з 1946, Герой Соц. Праці (1972). Навчався в ун-тах Загреба, Відня, Кракова, закінчив 1919 ун-т у Граці (Австрія). Брав участь у нац.-визвольному русі "Молода Боснія". Перші книги "Ex Ponto" (1918) і "Неспокій" (1920) — поетично-медитативна проза. Писав оповідання (збірки "Притча про візирового слона", 1948; "Панорама", 1958; "Обличчя", 1960; "Жінка на камені", 1962, та ін.). У романах "Травницька хроніка" (1942, вид. 1945), "Міст на Дрині" (1943, вид. 1945), "Панночка" (1944, вид. 1945), "Проклятий двір" (1954) відтворив трагічну долю боснійців під владою чужоземного панування. А. використовував фольклорні мотиви та істор. тематику для філос. осмислення сучасності, сенсу буття людини, одвічної "драми її існування", для пошуків виходу з кризовихситуацій. Автор есе і літ.-критичних праць про П. Негоша, В. Караджича, С. Матавуля, М. Горького. Лауреат Нобелівської премії (1961). Укр. мовою окремі твори А. переклали С. Панько, І. Ющук, З. Гончарук та ін.

Тв.: Укр. перекл. — Проклятий двір. К., 1957; Зеко. К., 1958; Притча про візирового слона та інші новели. К., 1973; Міст на Дрині. Вишеградська хроніка. К., 1977; Оповідки з дитинства. К., 1981; Рос. перекл. — Собрание сочинений, т. 1 — 3. М., 1984 — 85.

Літ.: Ющук І. Співець людяності. В кн.: Андрич І. Притча про візирового слона та інші новели. К., 1973; Панько С. Нобелівський лауреат. В кн.: Панько С. Дороги, друзі... Нотатки письменника. Ужгород, 1974; Ющук І. Через минуле до сучасності. В кн.: Андрич І. Міст на Дрині. Вишеградська хроніка. К., 1977; Лихачева Л. П. Иво Андрич. Биобиблиографический указатель. М., 1974.

В. Г. Гримич.

Смотреть больше слов в «Українській літературній енциклопедії»

АНДРОНИКОВ (АНДРОНИКАШВІЛІ) ІРАКЛІЙ ЛУАРСАБОВИЧ →← АНДРЕЛЛА МИХАЙЛО

T: 99