КОЧА́Р Рачія (Грачія) Кочарович
• КОЧАР Рачія (Грачія) Кочарович
(справж. прізв. — Габрієлян)
[20.I (2.II) 1910, с. Кумлібуджах Багревандського пов., Зх. Вірменія, тепер Туреччина — 2.V 1965, Єреван]
- вірм. письменник. Навч. 1929 — 31 на робітфаку (Єреван). Учасник Вел. Вітчизн. війни. Автор збірок повістей і оповідань "Народження героїв" (1942), "Напередодні" (1943), "Священна обітниця" (1946) та ін., в яких змалював героїзм і мужність людей у роки війни; зб. "Біла книга" (1965), куди ввійшли повість "Наапет" — про долю вірм. народу, що пережив геноцид 1915, та ряд оповідань. Роман "Діти великого дому" (ч. 1 — 2, 1952 — 59) присвяч. дружбі народів. Писав публіцист. і крит. статті (зб. "Література і життя", 1949). Україні присвятив оповідання "Мати" і "Дружба". Виступав з доповідями на шевченківських ювілейних вечорах у Вірменії 1961 та 1964. Опубл. ст. про Т. Шевченка "Великий людинолюб" (1961). Окр. твори К. переклали М. Артеменко, В. Маміконян, Л. Задорожна та ін.
♦ Тв.: Укр. перекл. — Діти великого дому. К., 1959; Великий людинолюб. В кн.: Вінок великому Кобзареві. К., 1961; Біла книга К. 1975; Рос. перекл. — Избранное. М., 1973.
О. І. Божко.
Смотреть больше слов в «Українській літературній енциклопедії»