КОСТЕ́НКО Микола Федорович
• КОСТЕНКО Микола Федорович
(21.XII 1913, Кишинів)
- молд. письменник. Навч. в Ясському ун-ті. Збірки "Вірші" (1937), "Годинник" (1939), "Язичницькі елегії" (1940) відбивають ідейно-худож. пошуки поета. У збірках "Нові вірші" (1960), "Вірші" (1961), "Мугур-мугурел" (1967), "Вірші і поеми" (1969), "Мужність" (1972), "Евритмії. Вірші" (1980) виступає як поет-реаліст. Автор роману "Північноград" (ч. 1, 1963; ч. 1 — 2, 1970), присвяч. трудівникам рос. Півночі, зб. оповідань "Щастя людини" (1966) — про життя молд. села, п'єси "Сергій Лазо" (1967). Переклав окр. твори О. Пушкіна, М. Лермонтова, Л. Толстого, Ф. Достоєвського, О. Блока, С. Єсеніна, Гомера, Ш. Бодлера. Йому також належать переклади поезій Т. Шевченка (поеми "Гайдамаки", віршів "Ой я свого чоловіка", "Закувала зозуленька", "Ой сяду я під хатою", "Якби мені, мамо, намисто"; опубл. у молд. виданні творів Т. Шевченка "Вибрані вірші", 1961). Написав ст. "Тарас Шевченко" (1937).
♦ Тв.: Рос. перекл. — Молдавские напевы. М., 1961; Мужество. М., 1978; Североград. Кишинев, 1984.
■ Літ.: Ковальджи К. Новые книги Николая Костенко. В кн.: Дружба народов — дружба литератур. Кишинев, 1974; Бадиу В. Поэт "красной галерки". "Кодры", 1976, № 11.
К. Ф. Попович.
Смотреть больше слов в «Українській літературній енциклопедії»