КОБЗАР

КОБЗА́Р

• "КОБЗАР"

- вид-во Т-ва об'єднаних укр. канадців (ТОУК). Ств. 1966 в Торонто на базі Робітничо-фермерського видавничого т-ва. Випускає газ. "Життя і слово" та журн. "The Ukrainian Canadian" ("Український канадець"), книжки. Видано збірки творів Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, В. Стефаника, Мирослава Ірчана та ін., ряд брошур (переважно з історії укр. трудової еміграції) укр. та англ. мовами.

С. Ю. Лазебник.

∗∗∗

• "КОБЗАР"

- загальна назва видань поетич. творів Т. Шевченка. Вживається поряд з такими, як "Поезія", "Поезії", "Поеми та вірші" тощо. Перший "К." вид. 1840 у Петербурзі друкарнею Є. Фішера. Підзаголовок "Малороссийские песни и стихотворения", що стояв у рукописі і розкривав зміст книги, знято у коректурі. Збірку склали 8 творів: "Думи мої, думи мої", "Перебендя", "Катерина", "Тополя", "Думка" ("Нащо мені чорні брови"), "До Основ'яненка", "Іван Підкова", "Тарасова ніч". Назвою збірки (кобзар — нар. співець, який виконує пісні та думи під акомпанемент кобзи) Т. Шевченко заявив про свій кровний зв'язок з народом, його життям, з нар. творчістю. З виходом Шевчгнкового "К." почався новий етап у розвитку укр. л-ри й мови. і. Франко писав, що "ся маленька книжечка відразу відкрила немов новий світ поезії, вибухла моа джерело чистої холодної води, заясніла невідомою досі в українськім письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією вислову" (Франко І. Зібр. тв., т. 41. К., 1984, с. 276). Наступний "К." вид. 1844 І. Лисенковим у друкарні Х. Гінце; до більшої частини тиражу його було приброшуровано нерозпродані примірники першого окремого видання поеми Т. Шевченка "Гайдамаки" (СПБ, 1841). По суті різні книжечки об'єднано в цьому виданні спільним заголовком на титульному аркуші — "Чигиринський Кобзар і Гайдамаки". Навесні 1847 Т. Шевченко розпочав підготовку збірки своїх творів, яку у передмові назвав "другим Кобзарем". Здійсненню задуму перешкодив арешт поета 5 квітня 1847 і заслання до Окремого Оренбурзького корпусу рядовим із забороною писати й малювати. Повернувшись із заслання, поет клопотався про видання збірки "Поезія Т. Шевченка. Том первий". Проте гол. управління цензури відхилило поданий рукопис, обмежившись дозволом лише на нове видання тих творів, що публікувалися до арешту поета. Збірка вийшла 1860 в друкарні П. Куліша під назвою "Кобзар". До цієї ост. прижиттєвої збірки творів Т. Шевченка ввійшли вірші та поеми двох попередніх видань — 1840 і 1844, поеми "Гайдамаки" та "Гамалія", кілька творів, опубл. у альманахах "Ластівка" (1841), "Молодик" (ч. 2, 1843) та зб. "Записки о Южной Руси" (т. 2, 1857), зокрема балада "Причинна", "Утоплена", поема "Наймичка" — разом 17 творів. У кн. "Чигиринський Кобзар і Гайдамаки" (СПБ, 1844), а також у рукописі зб. "Поезія Т. Шевченка. Том первий" Т. Шевченко змінив заголовок вірша "Перебендя" на "Кобзар", але потім відновив попередній. З часу виходу першої збірки називати Кобзарем почали і самого Т. Шевченка. У листі до А. Маркевича 22.IV 1857 поет писав про себе як про "безталанного старого кобзаря", деякі з повістей підписував — Кобзар Дармограй. Ще за життя Т. Шевченка під назвою "Кобзар" розпочалася публікація його поезій у журн. "Основа" (протягом 1861 — 62 надр. 70 віршів). Під цією ж назвою твори розповсюджувалися у рукопис. збірниках. Поступово вона поширилася на всю поетичну творчість Т. Шевченка. Майже одночасно з "К." 1860 з'явилася збірка "„Кобзарь" Тараса Шевченка в переводе русских поэтов. Под редакцией Н. В. Гербеля" (СПБ, 1860). Під назвою "Кобзар" вийшло 1867 у Петербурзі коштом Д. Кожанчикова перше посм. видання творів поета, підготовлене М. Костомаровим та Г. Вашкевичем. Тоді ж у Львові надр. перша на західноукр. землях Шевченкова збірка "Поезії" (т. 1 — 2). Проте у наступних виданнях переважає назва "Кобзар". Під нею друкувалися твори Т. Шевченка у Петербурзі (1883, 1884, 1896, 1907, 1908, 1914; останнє науково підготував П. Зайцев), Києві (1895, 1901), Празі (1876), Женеві (1878, 1881). "К." у 4 частинах видало в 1893 — 98 Наукове товариство імені Шевченка у Львові. Перші дві (за ред. О. Огоновського) містили поезію та драму "Назар Стодоля", третя й четверта — укр. переклади кількох рос. повістей та щоденника Т. Шевченка. Це — єдина спроба публікації під назвою "Кобзар" не тільки поетич., а й прозових творів Т. Шевченка. Перший у Росії повний "К." (за ред. В. Доманицького) вийшов 1907. І. Франко включив до редагованого ним двотомного "К.", виданого філол. секцією НТЩ в серії "Русько-українська бібліотека" (Львів, 1908), поеми "Слепая" і "Тризна". У такому складі збірки поезій Т. Шевченка друкуються у численних виданнях рад. періоду. Як зазначав М. Рильський, "назва „Кобзар" за традицією перекинулася на все, ним звіршоване", і його поезії "в уяві широкого читача об'єднуються чудесним, магічним словом — „Кобзар"". Під цією назвою твори поета виходять 1917 у Петрограді, 1918 — у Харкові, 1919 — в Одесі. 1925 у Харкові випущено зб. "Поезії. Кобзар" (ред. і примітки І. Айзенштока та М. Плевака). У Києві 1939 вийшло ювілейне видання "Кобзаря" за ред. О. Корнійчука, П. Тичини, М. Рильського, Ф. Редька і Д. Копиці. Під час Великої Вітчизн. війни "К." вид. в Уфі (1942), Москві (1943) і Києві (1944). Водночас, хоч і рідше, твори поета виходять і під ін. назвами — "Поезія" (К., 1927), "Поезії" (К., 1934), "Поеми", "Вірші", "Поеми та вірші". У серії "Бібліотека поета" 1955 надр. двотомна зб. "Поезії". "К." вид. багатьма мовами СРСР, світу. Деякі твори з "К.", зокрема "Заповіт", перекл. понад ста мовами. Серед перекладачів "К." — І. Бєлоусов, Ф. Сологуб, О. Прокоф'єв, О. Твардовський (рос. мовою), Я. Купала, Я. Колас (білорус), С. Чиковані, І. Абашидзе (груз.), М. Турсунзаде (тадж.), Л. Гіра, А. Венцлова (лит.), В. Сирокомля, Л. Совінський (польс.), П. Славейков, Л. Каравелов, Л. Стоянов (болг.), Р. Єсенська, М. Марчанова (чес), А. Гідаш (угор.), Ю. Віргінія, А. Курелла, Е. Вайнерт (нім.), Е. Л. Войнич (англ.), Е. Гільвік, Ш. Стебер (франц.), С. Комацу, Т. Сібуя (япон. мовою) та багато ін. Ілюстрували "К." В. Штернберг, М. Микешин, І. Рєпін, К. Трутовський, Л. Жемчужников, М. Самокиш, І. Іжакевич, В. Касіян, М. Дерегус та ін. Окремі поезії поклали на музику М. Лисенко, П. Чайковський, С. Рахманінов, Я. Степовий, Л. Ревуцький, Б. Лятошинський, К. Данькевич та ін. Деякі твори інсценізовано й екранізовано ("Гайдамаки", "Невольник", "Катерина", "Наймичка"). За сюжетами й мотивами "К." написано багато літ. творів. Іл. див. на окремому аркуші, с. 416 — 417.

■ Літ.: Добролюбов М. О. "Кобзар" Тараса Шевченка. К., 1961; Франко І. Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р. В кн.: Франко І. Зібрання творів, т. 41. К., 1984; Рильський М. "Кобзар" в російських перекладах. "Літературна газета", 1940, 10 травня; Гаврилюк О. Пани і паничі над "Кобзарем". Львів, 1961; Тичина П. Сила "Кобзаря". К., 1961; Кирилюк Є. П. Книга мільйонів (до історії видання "Кобзаря" Шевченка). "Радянське літературознавство", 1962, № 2; Тарас Шевченко. Документи і матеріали. 1814 — 1963. K., 1963; Шевченківський словник, т. 1 — 2. К., 1976 — 77; Большаков Л. Н., Бородин В. С. Путь "Кобзаря". М., 1978; Т. Г. Шевченко. Документи та матеріали до біографії (1814 — 1861). К., 1982; Неврлий М. Нез'ясовані сторінки "Чигиринського Кобзаря". "Літературна Україна", 1987, 11 червня; Дейч Є. Шевченківський автограф у Парижі "Літературна Україна", 1989, 16 лютого; Багрич М. І. Т. Г. Шевченко. Бібліографічний покажчик (1917 — 1963). Х., 1964.

В. С. Бородін.

∗∗∗

• "КОБЗАР"

- літ.-музичне т-во у Москві. Засн. 1908 групою моск. акторів, вихідців з України. В 1910 — 12 "К." очолював співак І. Алчевський (син Х. Д. Алчевської). Організовуючи концерти (читання поезій, виконання романсів, хорів, кантат), т-во пропагувало укр. л-ру, зокрема творчість Т. Шевченка, І. Котляревського, О. Олеся. Серед театр. вистав — п'єса "Назар Стодоля" Т. Шевченка, опери "Наталка Полтавка" і "Чорноморці" М. Лисенка, "Запорожець за Дунаєм" С. Гулака-Артемовського. В діяльності "К." активну участь брали рос. та укр. актори А. Нежданов, Н. Єрмоленко-Южина, П. Цесевич, Ю. Кипоренко-Доманський, Іван Карпенко-Карий, П. Саксаганський, М. Кропивницький, М. Заньковецька, композитори М. Лисеико, Я. Степовий, бандуристи В. Шевченко, І. Кучугура-Кучеренко та ін. Т-во матеріально підтримувало укр. діячів культури, зокрема, 1912 переслало значну суму грошей хворому І. Франку, проводило благодійні акції по збиранню коштів на спорудження пам'ятників Т. Шевченкові. 1917 припинило своє існування.

І. М. Ласенко.