КЛАСИЦИ́ЗМ ВЕЙМАРСЬКИЙ
• КЛАСИЦИЗМ ВЕЙМАРСЬКИЙ
- напрям у нім. просвітительській л-рі 80 — 90-х pp. 18 ст. Найбільшого розквіту досяг у творчості И. В. Гете і Ф. Шіллера періоду їх співпраці у Веймарі. Теоретичним підгрунтям К. в. були мистецтвознавчі трактати И. Вінкельмана, зокрема "Історія стародавнього мистецтва" (1763). В основі естетики К. в. лежить ідеал "прекрасного людства", мрія про гармонійну єдність особи й сусп-ва ("Боги Греції", "Листи про естетичне виховання людини" Ф. Шіллера, "Іфігенія в Тавріді" Й. В. Гете та ін.). На відміну від франц. класицизму К. в. не обмежував себе худож. догмами, послуговувався різними літ. жанрами, прагнув до простоти композиції, масштабності образів, узятих переважно з античності, до завершеності й відточеності форми. К. в. справив благотворний вплив на розвиток європ. л-ри 18 — 19 ст. Див. також Класицизм.
В. П. Лета.
Смотреть больше слов в «Українській літературній енциклопедії»