ГУ́МБОЛЬДТ (Humboldt) Вільгельм
• ГУМБОЛЬДТ (Humboldt) Вільгельм
(22.VI 1767, Потсдам — 8.IV 1835, Тегель, побл. Берліна)
- нім. філософ, держ. діяч. Одержав юрид. освіту в ун-тах Франкфурта-на-Одері й Геттінгена. Один із засновників Берлін. ун-ту (тепер ім. братів А. і В. Гумбольдтів). Естетичні погляди Г. склалися під впливом Ф. Шіллера. Осн. праці з естетики: "Про „Германа і Доротею" Гете", "Естетичні ескізи" (обидві — 1799), "Про сучасний французький трагічний театр" (1800). Г. — творець основ сучас. теор. мовознавства. Його концепція мови базується на ряді теор. положень, які передували принципам сучас. лінгвістики. Г. розглядав нац. мову як єдиний комплекс взаємозумовлених форм, мову — як результат безперервної творчості даного мовного колективу, підкреслював органічну єдність мови й мислення. Ідеї Г. мали значний вплив на дальший розвиток теор. мовознавства (психологічна школа, етнолінгвістика тощо). П. Житецький написав дослідження "Гумбольдт в історії філософського мовознавства" (1900).
♦ Тв.: Избранные труды по языкознанию. М., 1984.
Б. М. Задорожний.
Смотреть больше слов в «Українській літературній енциклопедії»