ВЕГА КАРПЙО (VEGA CARPIO) ЛОПЕ ФЕЛІКС ДЕ

ВЕ́ГА КАРПЙО (Vega Carpio) Лопе Фелікс де

• ВЕГА КАРПЙО (Vega Carpio) Лопе Фелікс де

(25.XI 1562, Мадрід — 27.VIII 1635, там же)

- ісп. драматург, поет і прозаїк епохи Відродження. Засновник ісп. нац. театру. Навчався в ун-ті Алькала-де-Енарес і Королівській академії матем. наук. Літ. спадщина охоплює понад 2000 п'єс (вид. бл. 500) на істор., соціально-політ., моральні й побутові теми, до 3000 сонетів, більш як 20 поем міфол., філос., реліг. змісту ("Пісня про дракона", 1598; "Ісідор", 1599; "Краса Анжеліки", 1602; "Завойований Єрусалим", 1608), вірші (кн. "Вірші", 1600; "Священні вірші", 1614), романи ("Аркадія", 1598; "Мандрівник на своїй батьківщині", 1604; "Доротея", 1632). В поетич. трактаті "Про нове мистецтво писати комедії в наш час" (1609) В. К. виклав принципи нац. ісп. драматургії, виступив проти застарілих норм класицизму, В своїй драм. творчості спирався на традиції ісп. нар. театру. П'єси В. К. охоплюють події з історії Іспанії, ін. країн, відтворюють боротьбу ісп. народу проти поневолювачів — "Оплачена дружба" (1604), "Останній готський володар Іспанії" (1617), "Славні астурійки" (1618), "Граф Фернан Гонсалес і визволення Кастілії" (1623) та ін. Драма з рос. історії "Великий князь Московський і гнаний імператор" (1617) — перший у світовій л-рі твір про Лжедмитрія І. Серед п'єс, присвячених соціально-політ. проблематиці, — "Зірка Севільї" (1623), де викривається абсолютист, деспотизм. Антифеод. пафос і демократизм притаманні п'єсам "Перібаньєс і командор Оканьї" (1609 — 12, опубл. 1614), "Саламейський алькальд" (написана до 1610) та ін. До найвищих досягнень нац. ісп. драми належить "Фуенте Овехуна" ("Овеча криниця", 1612 — 13, опубл. 1619), де відтворено події селянського повстання 1476 проти жорстокого і свавільного феодала. Життєрадісністю і гумором пройняті комедії "плаща і шпаги", або про кохання: "Собака на сіні", "Закохана витівниця" (обидві — 1618), "Селянка з Хетафе" (1609, вид. 1620), "Дівчина з глечиком" (вид. 1646), "Учитель танців" (вид. 1653), в яких В. К. зобразив побут дворянського суспільства, виступив проти соціальної нерівності, за свободу почуттів, рівноправність жінки у шлюбі. Прем'єрою "Фуенте Овехуна" розпочалися вистави Другого театру Української Радянської Республіки ім. Леніна (квітень 1919, Київ). Ця та ін. п'єси В. К. ("Собака на сіні", "Дівчина з глечиком", "Закохана витівниця", "Учитель танців", "Селянка з Хетафе", "Примхи Беліси") входять до репертуару багатьох театрів республіки. Окремі п'єси В. К. укр. мовою переклав М. Лукаш, вірші — М. Москаленко.

♦ Тв.: Укр. перекл. — Овеча криниця. — Собака на сіні. К., 1962; [Вірші]. В кн.: Світанок. К., 1978; Рос. перекл. — Собрание сочинений, т. 1 — 6. М., 1962 — 65.

■ Літ.: Плавскин З. И. Лопе де Вега. Л. — М., 1960; Хорол В. Лопе де Вега — великий іспанський драматург. К., 1961; Щур Л. А. Лопе де Вега. Библиографин русских переводов и критической литературы на русском языке. 1735 — 1961. М., 1962.

Р. Ф. Естрела-Льопіс.