МАХФУЗ НАГІБ

МАХФУ́З Нагіб

• МАХФУЗ Нагіб

(11.XII 1911, Каїр)

- єгип. письменник. Закін. 1934 Каїр. ун-т. Автор романів з історії Старод. Єгипту ("Гра доль", 1939; "Радобіс", 1943; "Боротьба Фів", 1944), з життя дрібної єгип. буржуазії ("Новий Каїр", 1945; "Хан аль-Халілі", 1946; "Провулок аль-Мідакк", 1947, та ін.), трилогії "Бейн аль-Касрейн" (1956 — 57; романи "Бейн аль-Касрейн", "Каср аш-Шаук" і "Ас-Суккарія" мають назви каїр. кварталів), п'єс. Алегор. історію розвитку ідеї справедливого сусп. устрою показав (спочатку на реліг., потім — на наук. засадах) у романі "Діти нашого кварталу" (1959). Романи "Базікання над Нілом" (1966), "Мірамар" (1967), повісті та оповідання (зб. "Під наметом", 1969) 60-х pp. — про політ. події в Єгипті та араб. світі. В ряді романів ("Шлях", 1964; "Жебрак", 1965, та ін.) відображено протиріччя єгип. суспільства після Липневої революції 1952 в країні. Романи "День, коли вбито вождя" (1985), "Ранкові і вечірні розмови", "Чудовий ранок" (обидва — 1987) і "Каштамар" (1988) — про життя в часи садатівського режиму. Романи "Дзеркала" (1972), "Аль-Карнак" (1974) та ін. певною мірою автобіографічні. Написав кілька експериментальних романів ("Весільний балдахін", 1981, та ін.), ряд збірок оповідань, кіносценаріїв. М. — перший араб.мовний лауреат Нобел. премії (1988). Повість М. "Історія без початку й кінця" переклав В. Плачинда ("Всесвіт", 1989, № 6).

♦ Тв.: Рос. перекл. — Осенние перепела. М., 1965; Пансионат "Мирамар". — Любовь под дождем. М., 1975; Зеркала. М., 1979; Предания нашей улицы. — Вор и собаки. — Путь. М., 1990; Избранное. Л., 1990.

■ Літ.: Коцарев Н. К. Нагиб Махфуз Абд ал-Азйз ас-Сабилджи. В кн.: Коцарев Н. К. Писатели Египта. XX век. Материалы к биобиблиографии. М., 1975.

Ю. М. Кочубей.