КОВАЧ ІВАН АНДРІЙОВИЧ

КО́ВАЧ Іван Андрійович

• КОВАЧ Іван Андрійович

(29.VIII 1946, с. Копачеле, повіт Караш-Северин, Румунія) — укр. письменник у Румунії. Закінчив 1969 Бухарестський ун-т. З 1970 працює літ. редактором газ. "Новий вік", друкується також в альм. "Обрії". Виступив у кол. збірниках поезій, прози і репортажів "Ліричні струни" (1968), "Окрилений час" (1971), "Наші весни" (1972) та ін. виданнях. Вірші збірок "Поезії" (1972), "Рівнодення" (1975), "Зав'язь" (1978), "Диво" (1981), "Життя без ком" (1985), "Остаточні світанки" (1988) — різні тональністю (життєствердні, сповідально-ностальгійні, тривожно-драматичні), засновані на експресивно-сугестивній образності; це ліричні роздуми про сучасну людину, сенс її існування, а також складний, зітканий з протиріч і парадоксів, але прекрасний світ буття. Опубл. кн. новел "Явір, що в полі одинокий" (1974) та повість "Чуга" (1976). Написав статті про творчість Т. Шевченка ("Як умру, то поховайте..."), Лесі Українки ("Трагічність генія в „Лісовій пісні" Лесі Українки і „Лучафері" М. Емінеску"), про укр. письменників у Румунії. Упорядник і автор передмови до повісті "Микола Джеря" І. Нечуя-Левицького (1978). Перекладає з рум. поезії (Н. Стенеску, Р. Кернич). Ряд віршів та оповідань К. перекладено рум. мовою.

♦ Тв.: [Вірші]. В кн.: Обрії. Бухарест, 1983.

■ Літ.: Шалата М. Пісні з країни на Дунаї. "Всесвіт", 1970, № 6; Михайлюк М. "Єретик" у поезії. В кн.: Михайлюк М. Слово про слово. Бухарест. 1983: Ткачук С. Вагомість істини в поезії Івана Ковача. "Новий вік", 1986, 1 грудня.

Т. А. Носенко, І. Г. Ребошапка.